Чи є попит на облігації внутрішньої державної позики?

Ні для кого не секрет, що Україна є залежною країною від зовнішніх кредитів. МВФ надає нам кошти на стабілізацію економіки, розвиток малого бізнесу, подолання кризових явищ. Звичайно, все це добре до тих пір, поки такі борги не потрібно повертати. Наприклад, в 2023 році України повинна повернути 14 мільярдів доларів. Для української економіки це колосальні суми. І навіть той же МФО погіршив прогноз щодо розвитку та стабільності економіки держави. Якщо на початку року прогнозували зростання ВВП на 4%, то наразі вже йде мова про 3,5%.

З урахуванням таких обсягів зовнішнього запозичення навіть сам Кабінет міністрів затвердив стратегію розвитку держави, в якій пріоритетним напрямком розвитку зазначалося саме скорочення обсягів зовнішнього кредитування. Але з’явилася інша проблема, економіка України не в змозі наразі працювати самостійно, держава не має таких ресурсів. І відзначається значна нестача грошей.

З одної сторони вирішити проблему можливо за допомогою зовнішніх інвестицій. Але питання в тому, що обсяги залучення таких фінансових інструментів значно скоротилися й Національний банк України взяв курс на облігації внутрішньої державної позики. І наприкінці жовтня представники Міністерства фінансів відзвітували стосовно того, яких результатів вони досягли в цьому питанні.

Так облігації зі строком погашення 1 рік були продані на загальну суму 1064 млн. грн. Відсоткова ставка за ними перевищила 11,5%. Дворічні облігації реалізували на суму 105 млн. грн., відсоткова ставка склала 12,4%.  Звичайно, інвесторів можна привабити доларовими облігаціями, але там і відсоток менше, ніж за гривневими – 3,5%. І це приносить дохід звичайно менший, ніж будь-який інший фінансовий інструмент.

Експерти зазначають, що Мінфін проводить дуже коректну політику ціноутворення. За останній тиждень він створює деякий ажіотаж навколо таких ОВДП, підвищуючи відсоткові ставки за ними. Але навіть така поведінка не дає очікуваних результатів. Внутрішні інвестори дуже скептично відносяться до національної валюти, а тому відсотки, що пропонуються, не можуть їх спонукати до інвестування.

Звичайно, Мінфін може піти на зустріч та підвищити ще відсоткові ставки, надав таким чином гарантії. Але він не зможе це робити вічно, оскільки ставка за облігаціями не може доходити до 20%. Інвесторів не влаштовує також і не зовсім стабільна ситуація з обліковою ставкою, яку НБУ періодично переглядає та корегує. Вплив має і не зовсім адекватна політика управління ринком цінних паперів в Україні. 

Саме тому найближчим часом Україна не зможе покрити нестачу коштів саме за рахунок внутрішніх інвесторів. Вихід – лише шукати зовнішніх кредиторів. Але питання відносно того, чим потім ці кошти повертати, поки відкрите. 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.